ЗаФРЕНДЛІтися, або Як анонімно пройти тест на ВІЛ
Перший раз я проходила тестування на ВІЛ років з десять тому. Випадково, у мобільній лабораторії під час акції на День Києва. Пригадую, ті п’ятнадцять хвилин були особливо стресовими. Очікування результатів будь-яких аналізів завжди викликають у мене неприємні емоції. Як і похід до лікарів. Виявилося, може бути і по-інакшому…
«ВІЛ уже не є медичною проблемою»
Про ДРУЖНЬОГО ЛІКАРЯ (Friendly Doctor) я дізналася випадково. Але вирішила потестувати медичний сервіс на собі. ДРУЖНІЙ ЛІКАР орієнтований на ЛГБТ-спільноту, зокрема, на чоловіків, які мають секс з чоловіками (ЧСЧ), однак гетеросексуальні пацієнти також можуть скористатися послугами лікаря.
Тут є можливість не тільки здати тест на ВІЛ, а й отримати консультацію в дерматовенеролога, психолога, уролога, сексопатолога, сімейного лікаря.
Відкриваю сайт, щоб записатися на прийом. За кілька хвилин я вже маю нагадування на моїй поштовій скринці про місце і зручний для мене час. Тож поки ДРУЖНІЙ ЛІКАР таки «дружній».
День прийому. Приходжу за вказаною адресою. Мене зустрічає лікар Роман Івасій (лікарів також можна вибирати самостійно). На що найперше я звертаю увагу, так це… на відсутність інших пацієнтів. Згодом мені пояснили – це один з принципів надання послуг ДРУЖНЬОГО ЛІКАРЯ, щоб зберегти максимальну анонімність пацієнта.
«Чи ви вперше здаєте тест на ВІЛ? Яка мета тестування? Чи відомо статус вашого партнера?..». Розпитуючи мене, лікар-консультант з ВІЛ, лікар-інтерн кардіоревматологічного відділення Київської міської клінічна лікарні № 6 Роман Івасій готує тест-систему.
Чесно, проколоти палець – завжди трохи боляче… І поки ми чекаємо на результат, Роман розповідає, які питання найчастіше хвилюють його відвідувачів.
- Ми обов’язково запитуємо, який був сексуальний контакт – анальний, оральний, вагінальний. Залежно від цього, ризик інфікування підвищується. ВІЛ-інфекція передається через кров, сперму. Так, слизова оболонка прямої кишки дуже тонка, до того ж вона швидко вбирає біологічну речовину. Тож, якщо один з партнерів ВІЛ-інфікований, і не подбати про безпеку іншого партнера, ризик захворювання дуже високий (як для активного, так і пасивного партнера). Підвищений ризик зараження також і під час менструального циклу жінки. Якщо обирати, то оральний секс є найбільш безпечним.
- Існує такий страх, що пора латексу значно більша, ніж сама ВІЛ-інфекція, - цікавлюся в лікаря.
- Це справді так, але варто знати, що якісний презерватив має кілька шарів латексу, його тестують на водо- та повітрепроникність. Тому презерватив – це гарантований захист. Лікарі найчастіше кажуть про 90% безпеки. Решту 10 % залежить від якості та строку придатності презерватива, на жаль, не всі читають дату виготовлення на упаковці. А також рівень захисту залежить від умов, в яких зберігався виріб. Носити тривалий час презерватив у задній кишені джинсів точно не покращує його якість…
- Наскільки мені відомо, інфікувавшись, експрес-тест не одразу це показує…
- У тримісячний період після незахищеного контакту концентрація вірусу досить велика. Більше того – вірус ВІЛ активно розмножується. Тому рівень зараження в цей часовий проміжок високий. Хоча експрес-система може цього не виявити, оскільки антитіла ще не вироблені. Ми користуємося в клініці тестом 4 покоління, який дозволяє виявляти ВІЛ-інфекцію не через три місяці (як правило), а вже через 3 тижні. Зазвичай такі тести використовуємо, якщо після короткого опитування пацієнта для цього є певні підстави. Якщо є сумнів щодо статусу партнера, і ви мали незахищений секс, навіть оральний, бажано пройти експрес-тест на ВІЛ повторно після 3-місячного строку. До нас часто звертаються дискордантні пари, коли тільки один з партнерів має ВІЛ-статус, задля перевірки іншого партнера.
- Із ВІЛ можна жити…
- За статистикою, кожний десятий, хто до нас приходить, є ВІЛ-інфікованим. В Україні ж офіційно майже 276 тисяч осіб, хто живуть з ВІЛ. Однак багато хто не усвідомлює, що ВІЛ уже не є такою медичною проблемою. Оскільки існує ефективне лікування. При вчасному виявленні свого позитивного статусу і правильному діагнозі призначається пожиттєвий прийом препаратів. Ніяких обмежень в якості й тривалості життя немає. Люди здатні планувати сім’ї, жінки народжувати здорових дітей.
Мої 15 хвилин добігали кінця. Лікар пояснює, як діє тест-система:
- Контрольна смужка для того, щоб пересвідчитися, що тест працює. Ми чекаємо 15 хвилин, щоб остаточно пересвідчитися, хоча результат на тест-смужці уже видний через п’ять хвилин...
- Пане Романе, що ж ви раніше не сказали?...
ДОВІДКА. З дати заснування проекту у 2014 році послугами ДРУЖНЬОГО ЛІКАРЯ скористалось 17 000 осіб, серед яких виявлено близько тисячі ВІЛ-інфікованих. Платформа діє в 9 регіонах (Київ, Полтава, Чернігів, Харків, Одеса, Дніпропетровськ, Херсон, Вінниця, Львів), залучено близько 20 лікарів.
Ідея ДРУЖНЬОГО ЛІКАРЯ належить Всеукраїнській благодійній організації «Точка опори», зокрема, його виконавчому директору Богдану Глобі. Перший кабінет був відкритий у 2014 році в Києві в рамках проекту Jump Up! у співпраці ВБО «Точка опори», СНІД-Фонд Елтона Джона (Elton John AIDS Foundation) і французької благодійної організації Сидаксьон (Sidaction).
«Подіставати з шафи» людей
В Україні пройти тестування на ВІЛ можна в державних СНІД-центрах, приватних медичних сервісах, ком’юніті-центрах різних громадських організацій, які, як правило, працюють з уразливими категоріями населення. Переважно це споживачі ін’єкційних наркотиків, робітники комерційного сексу, діти вулиці, особи звільнені з місць позбавлення волі, а також представники ЛГБ-спільноти, зокрема чоловіки, які мають секс з чоловіками.
«Недоліки тестування у ком’юніті-центрах у тому, що сюди приходять інші люди з іншими потребами: відвідати гуртки, поспілкуватися, отримати правову допомога… і хтось приходить здати тест на ВІЛ… А все це – єдиний простір: де ви зустрічається зі знайомими, незнайомими, соціальними працівниками, які знають вас або вашого партнера. А часто є питання не тільки профілактичного характеру...Є люди, які нормально поставляться до такої атмосфери. А є ті, які не прийдуть у державну клініку, бо мають упередження щодо системи чи лікарі, або стигма до людей з ВІЛ», - розповідає проектний менеджер ВБО «ТОЧКА ОПОРИ» Антон Левдик.
Тож ДРУЖНІЙ ЛІКАР запропонував модель для ЛГБТ, коли немає жодних посередників, які приходять на тестування.
«І це дало змогу «подіставати з шафи» людей, які не прийдуть через страх бути викритим. Знаєте, зовсім не кожний чоловік, який має секс із чоловіком ототожнює себе із ЛГБТ-спільнотою. Чоловік може мати гетеросексуальну сім’ю, дружину, дітей, але мати і чоловіка-партнера. Гей? Це не про мене. Сексуальна орієнтація? Це не про мене. У мене нормальна сім’я, але… є от такі стосунки...», - каже Левдик.
ДРУЖНІЙ ЛІКАР має свою базу даних спеціалістів. Кожний лікар проходив тренінг з толерантності до ЛГБТ-спільноти.
«Найцікавіше було спостерігати за тим, як під час тренінгу руйнувалися стереотипи й страхи щодо представників ЛГБТ, зокрема, як вони мають виглядати і яка має бути їхня поведінка. Так би мовити «визначати на око». Виявилося, часто наші перші враження помилкові», - усміхається мій співрозмовник.
До слова, щоб відшукати фахівців, інколи доводилося перепитувати, як то кажуть, малознайомих знайомих через четверті руки.
«Отримати контакти лікаря, який дійсно перевірений і кому довіряють, виявилося, дуже важко. Але ми шукали. Є в нас лікарі, які самі телефонували, бо бажали працювати з ЛГБТ», - коментує Антон Левдик.
Якщо пацієнт дізнається про позитивний результат, далі його лікар спрямовує – куди звертатися і як діяти. Тестують переважно ті лікарі, які працюють у СНІД-центрі. Тому по суті людина, яка прийшла анонімно на прийом, перебуває під опікою лікаря й надалі.
«Це вкрай важливо. Ми таким чином зменшуємо відсоток людей, які, дізнавшись про свій ВІЛ-статус, «губляться». На цьому етапі наша основна ціль, щоб людина розпочала лікування від самого початку, а не на стадії, коли лікувати уже важко й дорого», - пояснює Левдик.
Мій співрозмовник також додає, що до лікаря можна прийти з партнером: «І це, мабуть, про довіру... Якщо йдеться про захворювання, які передаються статевим шляхом, зазвичай лікуватися необхідно обом партнерам. І якщо для гетеросексуальних пар не є проблемою прийти до одного лікаря, то для двох дівчат чи двох хлопців – це в принципі неможливо... У ДРУЖНЬОГО ЛІКАРЯ така послуга є. Якщо дійсно є підозра на хворобу, то з підтримкою партнера легше прийняти інформацію про стан свого здоров’я. Якихось 15 хвилин, поки тест-система спрацьовує, комусь може видатися вічністю...».
Ірина Виртосу, журналістка Центру інформації про права людини.
