Детально про ЧСЧ та ВІЛ/СНІД

У кожній країні світу є чоловіки, що мають секс із чоловіками. Вони є дуже різноманітною групою. Деякі ЧСЧ позначають себе як геї, інші – як бісексуали, в той час як значна частина – переважно поза межами західних країн – сприймають себе як гетеросексуалів, у яких час від часу трапляється секс із чоловіками. “Я не гей… Мені просто подобається мати секс із чоловіками” – Ноун, Камбоджа.

Чоловіки можуть займатись сексом із чоловіками через низку причин, включаючи потяг до інших чоловіків, для отримання задоволення чи у якості експерименту, через суспільні чи культурні норми, обмеження середовища (зокрема у в’язницях) або через фінансові причини.

ЧСЧ ТА ЕПІДЕМІЯ СНІДу

У контексті глобальної епідемії ВІЛ/СНІДу, секс між чоловіками є показовим, осільки він може включати анальний секс – практику, під час якої (за відсутності захисту) ризик передачі ВІЛ вищий, аніж при вагінальному сексі.

Історично СНІД було виявлено серед самоідентифікованих молодих геїв в США і, у динаміці світової епідемії, стабільно високі показники поширення ВІЛ-інфекції було зафіксовано серед ЧСЧ у багатьох країнах.

“Не захищати ці групи не лише неетично – це не має сенсу із перспективи збереження здоров’я. Це шкодить нам усім” – Пан Гі Мун, Генеральний Секретар ООН

Організації, що репрезентують ЧСЧ, також зіграли активну роль у відповіді на ВІЛ та СНІД. В Америці та Великій Британії, наприклад, організації чоловіків-геїв допомогли підняти рівень обізнаності із проблемою ВІЛ/СНІДу. Ці групи продовжують створювати багато послуг та сервісів аби як убезпечити людей від зараження на СНІД та допомогти тим. хто має ВІЛ-позитивний статус. Іншим прикладом є Бразилія, де групи чоловіків-геїв чинили значний тиск на уряд задля захисту прав ВІЛ-позитивних людей на ранніх етапах епідемії у країні.

Попри це, у багатьох країнах ЧСЧ не є настільки помітними. Секс між чоловіками є стигматизованим. часто заперечується та криміналізується у різних частинах світу. Це робить ЧСЧ ще більш вразливими і унеможливлює належний захист від ВІЛ та освітні кампанії у деякіих країнах. Там. де гомосексуальність не толерується, ЧСЧ приховують свої одностатеві стосунки від рідних та друзів, аби уникнути переслідування. Багато з них одружується, або ж займається сексом як з чоловіками. так і з жінками, і це означає, що вони можуть передати вірус і своїм партнеркам. Таким чином. значний вплив, який ВІЛ чинить на ЧСЧ, не є окремою проблемою, а тісно пов’язаний із ширшою епідемією СНІДу у країнах.

Що ЧСЧ у світі знають про ВІЛ?

Хоча статистика подібна до цієї, подає дані про вплив ВІЛ/СНІДу на ЧСЧ, у деяких країнах ці дані є дуже рідкісними. Так трапляється переважно тому, що ЧСЧ часто не мають окремої соціальної ідентичності та розглядаються як частина генсукупності.

Також це відбувається через небажання урядів визнавати наявність ЧСЧ та проводити моніторингові дослідження цієї групи. Було висунено припущення про те, що там, де ЧСЧ є частково стигматизованою групою, співпраця між урядом та громадськими організаціями є найбільш ефективним шляхом для подолання зневаги уряду та висвітлення цієї групи.

Іншим фактором, що викривлює статистику, став той факт, що не завжди можливо сказати, яким шляхом відбулось інфікування. Якщо чоловік займається сексом із жінками, він може повідомити, що ВІЛ передався йому від жінки (або ж, якщо він практикує секс лише із чоловіками, він може обманути через стигму). Це також спотворює цифри.

Із наявної інформації очевидно, що ВІЛ є серйозною ношею для спільнот ЧСЧ по усьому світу. Але чому це так? Для відповіді на це питання нам необзхідно поглянути на фактори ризику для ЧСЧ.

ЩО РОБИТЬ ЧСЧ БІЛЬШ ВРАЗЛИВИМИ ДО ВІЛ/СНІД?

Біологічні фактори

ВІЛ легше розповсюджується через незахищений анальний секс, аніж незахищений вагінальний секс;

Якщо чоловік має іншу хворобу, яка передається статевим шляхом, то це може стати додатковим біологічним фактором, який підвищує ризик зараження на СНІД. Ці хвороби досить поширені в окремих спільнотах ЧСЧ і оскільки чоловіки не завжди готові тестуватись на наявність тих хвороб, що передаються ректальним шляхом, ці інфекції часто не діагностуються та не лікуються;

ЧСЧ часто не знають про особливо високий ризик сексус із людиною, яка нещодавно інфікувалася. Вірусне навантаження на цьому етапі зараженя ВІл є дуже високим, і людина, ймовірно, може не знати, що вона інфікована. Дослідження. проведене у Лондоні. показало, що 27% інфікувань серед ЧСЧ були від партнерів, які самі не знали про своє інфікування.

Поведінкові фактори

Деякі стилі поведінки підвищують ризик заразитися ВІЛ для ЧСЧ. Найбільший ризик становить часта зміна партнерів чи незахищений секс.

Алкоголь та наркотики є звичною частиною спілкування деяких спільнот ЧСЧ. Спиртні напої та наркотики збільшують імовірність незахищеного сексу та більшої кількості партнерів. Наприклад, дослідження, проведене у Лос-Анджелесі виявило, що ЧСЧ, які вживали наркотик кристалічний метамфітамін, наражались на втричі більший ризик зараження ВІЛ, аніж ті чоловіки, які не вживали наркотиків.

Соціальні та культуральні фактори

Деякі уряди та суспільства заперечують той факт, що секс між чоловіками існує, і це перетворюється на табу у багатьох культурах. Як результат, кампанії із запобігання СНІДу фокусуються лише на ризиках, пов’язаних із гетеросексуальним сексом, а відповідної інформаціії для ЧСЧ дуже мало, що створює помилкове враження про те, що вони поза зоною ризику.

У країнах, де секс між чоловіками криміналізовано, сервіси із сексуально здоров’я не охоплюють своїми послугами категорію ЧСЧ, тому їм може бути важко знайти презервативи та лубриканти для зменшення ризику зараження. Ти можеш отримати безкоштовно презервативи і лубриканти у ДРУЖНЬОГО ЛІКАРЯ під час консультації.

Певний відсоток сексу між чоловіками у більшості країн є комерційним. Як і з жінками комерційного сексу, чоловікам чи трансгендерам може бути важко переконати своїх клієнтів використовувати презервативи; їм може бути запропоновано більшу платню за незахищений секс підвищуючи ризик зараження на СНІД. У деяких країнах є програми, спрямовані на жінок комерційного сексу, але жодної – для чоловіків.

У країнах із широким розповсюдженням антиретровірусних ліків загальний опримістичний настрій стосовно ефективності цих ліків може призвести до того, що чоловіки будуть більше схильні до ризику.

Залежність від родини у емоційному, економічному та фінансовому плані часто утримує молодих чоловіків від розкриття свого статусу, що ускладнює процес доступу до сервісів, спрямованих на ЧСЧ.

ЧСЧ більш схильні до депресії через соціальну ізоляцію та відірваність від систем охорони здоров’я, що може ускладнити такі аспекти ВІЛ як звикання до ліків.

БОРОТЬБА З ВІЛ СЕРЕРЕД ЧСЧ: ВИКЛИКИ

На початку глобальної епідемії ВІЛ/СНІДу побутувала думка, що ВІЛ суттєво впливає на ЧСЧ. У США та інших розвинених країнах були помітні спільноти самоідентифікованих геїв, лесбійок та бісексуальних людей. Це призвело до низових запитів від ЛГБТ-активістів, які часто підтримувались національними урядами через усвідомлення, що проведення кампаній попередження ВІЛ спрямованих на ЛГБТ, – це не лише правильна річ з точки зору гуманізму, але й також те, що має сенс як ширша ініціатива із публічної охорони здоров’я. Спроби раннього попередження (які включали у себе роздачу презервативів та ознайомлення чоловіків із ВІЛ/СНІДом), були дуже успішними та допомогли зменшити кількість заражень ВІЛ серед ЧСЧ у багатьох країнах.

Тим не менше, за останні роки вплив цих заходів різко знизився і ВІЛ стає досить поширеним серед ЧСЧ у багатьох розвинених країнах. Також стало дуже чітко зрозуміло, що є нагальна потреба у ініціативах із запобігання СНІДу, спрямованих на ЧСЧ, у таких регіонах як Східна Європа, Азія, Латинська Америка та країни Карибського басейну.

Передбачається, що у великих містах медичні сервіси із запобігання СНІД досягли 55% ЧСЧ у 2011. Проте, ЧСЧ у 13 разів більш імовірно будуть жити із ВІЛ, ніж загальна популяція; це показує, що сервіси із попередження зараження повинні охоплювати усе більше ЧСЧ, аби попередити подальше поширення хвороби усередині вразливої групи.

“Незаперечним фактом залишається те, що в усіх регіонах світу – включаючи США – ЧСЧ бракує універсального доступу до послуг із запобігання ВІЛ” – Майкл Сідібе, виконавчий директор UNAIDS (із виступу на Форумі щодо СНІДу, прав людини та ЧСЧ, 2009)

КРИМІНАЛІЗАЦІЯ

“Я не маю жодного сумніву, що у майбутньому закони, які криміналізують так багато форм людської любові і прихильності, ми сприйматимемо так, як зараз сприймаємо закони апартеїду – очевидно дуже неправильні. Жахлива втрата людського потенціалу” – Архієпископ Емерід Десмонд Туту

Головною причиною для цього недоліку є той факт, що багато країн має законодавство, яке забороняє одностатеві стосунки, яке часто було вперше запроваджено у часи колоніалізму і з тих пір не змінювалось. Станом на 2012, одностатеві стосунки між дорослими за добровільною згодою вважались кримінальним злочином у 78 країнах. У 5 з цих країн (Іран, Мавританія, Саудівська Арабія, Судан, Ємен та деяких регіонах Нігерії та сомалі) це карається смертною карою.

Де мають місце такі закони, влада навряд чи погодиться підтримувати будь-які ініціативи, пов’язані із попередженням СНІДу через ЧСЧ. Групи чи окремі особи, які намагаються впровадити такі ініціативи, так само як і самі ЧСЧ, можуть зазнати насилля чи бути арештованими.

“Поліція спіймала мене і била. Вони навіть не дали мені шансу що-небудь пояснити. Я сказав, що працював у сфері попередження ВІЛ/СНІДу. Вони попросили мої документи, але того дня я їх забув. Вони кинули мене до в’язниці. Після того, як я пообіцяв не відвідувати туристичні місця, вони мене відпустили” – соціальний робітник із попередження ВІЛ, що працює з ЧСЧ у Бангладеші.

У Сенегалі – країні, де за окремими даними 22% ЧСЧ живуть із ВІЛ, – переслідування 9 активістів, залучених до програм запобігання та лікування ВІЛ, викликало міжнародний резонанс. Попри те, що звинувачення було пізніше знято, первинний вирок показує, як дискримінація на рівні влади може обмежити попередження СНІД черед ЧСЧ.

ДИСКРИМІНАЦІЯ ВІД ПРЕДСТАВНИКІВ ВЛАДИ

Дискримінація на рівні влади також інколи є очевидною щодо ЧСЧ, які вже живуть із ВІЛ, особливо при намаганні отримати доступ до тестування чи лікування.

“Наші найбільші проблеми викликають лікарі та поліція. Багато ЧСЧ, із якими ми працюємо, бідні – працюють на низькооплачуваних та непрестижних роботах, – і не можуть собі дозволити візит до дорогих приватних лікарів. Коли вони відвідують державні лікарні, лікарі глузуть через їх сексуальні уподобання. Багато із них воліють залишатися без лікування, аніж страждати від дискримінації та приниження” – Крістофер Джаякумар, голова Асоціації чоловіцих меншин Андра Прадеш, Індія.

Така дискримінація обмежує ЧСЧ у відкритті своїх сексуальних вподобань, і може примусити шукати потенційних партнерів у місцях, прихованих від публіки. Через те дуже важко проводити серед них кампанії із запобігання ВІЛ/СНІДу.

Експерти сперечаються про те, чи варто урядам та суспільству приймати менш дискримінаційний підхід, якщо міри із попередження ВІЛ, спрямовані на ЧСЧ, працюватимуть. Це включає у себе і відміну законів, які криміналізують секс між чоловіками, впровадження законів для зменшення порушень прав людини, та докладання додаткових зусиль для зміни суспільного сприйняття ЧСЧ.

Рішення Індії у липні 2009 відмінити закон, що криміналізує голосексуальність, сприймається як важливий крок покращення надання послуг із запобігання та лікування ВІЛ серед ЧСЧ у країні. Проте, навіть у країнах, де права гомосексуальних чоловіків дотримуються на законодавчому рівні зазвичай є потреба для більшої віддачі із боку донорів та уряду, оскільки сума грошей, яка вкладається у проблему, часто не є пропорціональною її масштабності.

НЕДОСТАТНЯ КІЛЬКІСТЬ ДОСЛІДЖЕНЬ

Важливо відзначити, що збільшення кількості досліджень про вплив ВІЛ на ЧСЧ – особливо у країнах, що розвиваються, призведе до кращого розуміння ситуації та полегшить виконання належних дій.

“Жахливою правдою є те, що у багатьох частинах світу ми просто не знаємо, наскільки страшними можуть бути епідемії серед ЧСЧ… Передача вірусу серед ЧСЧ до сих пір не відслідковується у багатьох країнах, що формує значну прогалину у наукових даних. Більше досліджень конче необхідно для формування більш ефективних технік із попередження ВІЛ” – Кріс Брейєр, директор Міжнародної тренінгової і дослідницької СНІД-програми ім. Джона Хопкінса Фогарті.

ЗАПОБІГАННЯ СНІДУ, ЯКЕ ПРАЦЮЄ

Коли ЧСЧ є цільовою групою програм із попередження СНІДу, це може бути дуже ефективним. Було виявлено. що поведінкові втручання, спрямовані на ЧСЧ, знизили рівень незахищеного сексу до 43% та збільшили використання презервативів до 81%.

ПРЕЗЕРВАТИВИ ТА ЛУБРИКАНТИ

Однією із найважливіших задач попередження хвороби є виробництво високоякісних презервативів, разом із лубрикантами на водній основі, що є доступними та досяжними для ЧСЧ (якщо кондоми недостатньо місці. вони можуть порватися. а якщо лубрикант сворений на олійній основі, вони можуть пошкодити презервативи).

У деяких країнах гей-бари та інші відомі місця для зустрічей ЧСЧ, зокрема лазні, забезпечують і рекламують презервативи та лубриканти. Успішна превентивна робота також була впроваджена соціальними працівниками та викладачами системи освіти “Рівний – рівному”, хто зустрічається з ЧСЧ особисто та роздають їм презервативи, лубриканти та інформацію.

РОЗШИРЕННЯ ПРАВ І МОЖЛИВОСТЕЙ ТА ПОДОЛАННЯ ВИКЛИКІВ

Як і у випадку із працівниками комерційного сексу (іншої маргіналізованої групи, яка страждає від ВІЛ), багато із найбільш успішних програм, спрямованих на ЧСЧ, зміцнюють ці групи та активно залучають їх до дії. Це має сенс не лише з практичної, але й з етичної точки зору: стійкість і стратегії, які більшість суспільства уже побудувало, може бути використано при розвиткові програм із попередження. Організації, члени яких самі є ЧСЧ, часто більш сердечні та доступні для реципієнтів.

“Розширення можливостей ЧСЧ та інших маргіналізованих груп для того, аби захистити їх від СНІДу, є однією з найнагальніших задач, пов’язаних із здоров’ям, у світі,” – Пітер Піот, UNAIDS

Навіть у країнах, де гомосексуальність не є суспільно прийнятною, і де послуг із запобігання ВІЛ катастрофічно мало, групи ЧСЧ відчутно змінили ситуацію в окремих регіонах. Наприклад, у Індії залучення однолітків до розповсюдження презервативів серед ЧСЧ призвело до відчутного зростання користування презервативами у Мумбаї, де дослідження виявили, що понад ⅔ кондомів, якими користувались ЧСЧ, були роздані соціальними працівниками.

У деяких країнах зрозуміли, що боротьба з упередженнями та зміна суспільної думки про ЧСЧ є важливою превентивною мірою. У Мексиці уряд призначив Хорхе Сааведру, відкритого гея, який має ВІЛ-позитивний статус, головою національної ради по боротьбі з ВІЛ/СНІДом і він був керівною силою потужної медіа-кампанії із подолання гомофобії.

Іншим успішним підходом стала презентація “безпечних місць”, де ЧСЧ можуть зустрічатися, відкрито говорити, та отримувати послуги із сексуального здоров’я, включаючи тестування та лікування. ЧСЧ мають специфічні потреби, пов’язані із хворобами, що передаються статевим шляхом, проте часто почуваються некомфортно, звертаючись до звичайних публічних сервісів із охорони здоров’я із своїми проблемами. Раннє діагностування ВІЛ необхідне для попередження поширення захворювання серед ЧСЧ. Дослідження, проведене серед ЧСЧ із первинним зараженням ВІЛ, виявило, що більшість учасників суттєво зменшили свій ризик подальшої передачі вірусу після встановлення діагнозу та отримання допомоги.

ЗАПОБІГАННЯ ЧЕРЕЗ ІНТЕРНЕТ

Інтернет може бути іншим ефективним засобом для досяжності ЧСЧ, очкільки усе більше гомосексуалів зустрічаються онлайн – не лише у розвинених країнах, але й на Філіпінах та Перу. Деякі веб-сайти, які використовують ЧСЧ, розміщають поради зі здоров’я у чатах, показують анімованих персонажів для ознайомлення із СНІДом та заохочують користувачів не приховувати свій позитивний статус.

ШЛЯХ ВПЕРЕД

Докази і досвід показують. що надання сервісів із ВІЛ/СНІД для тих хто знаходиться у групі ризику, може мати значний позитивний ефект для усієї країни. Уряди і міжнародні донори повинні перестати ігнорувати епідемію ВІЛ серед ЧСЧ.

Недостатня кількість сервісів, пов’язаних із ВІЛ, для ЧСЧ є потужним провалом, і подолання його має бути серед найвищих пріоритетів для зростаючої сильної відповіді проти СНІДу у всьому світі. Нашою метою є надання універсального доступу до запобігання ВІЛ, лікування, турботи та підтримки для усіх груп, включаючи ЧСЧ.

Стигма і суспільна нетолерантність до одностатевих стосунків часто є причиною зростання епідемій, і доки ці речі переадресовуються, буде важко визначити головний вектор у зменшенні рівня ВІЛ-інфікування серед ЧСЧ – що, у свою чергу. перешкоджатиме масштабнішим спробам подолати ВІЛ/СНІД.

Подолання стигматизації та дискримінаційних практик, в тому числі підтвержених законодавчо, слугуватимуть розширенню прав і можливостей ЧСЧ та сприятимуть більш ефективному інформуванню про ВІЛ і полегшенню доступу до тестування. запобігання, лікування та підтримки.

Аби забезпечити належність відповідей для подолання епідемії ВІЛ серед ЧСЧ, вони повинні бути засновані на широкому спектрі кількісних даних, що включають, в тому числі, поведінкові та епідемологічні тренди, права людини та закони, моніторингові програми та оцінку.

Більше того, такі дії повинні охоплювати широке коло людей, включаючи постраждалі громади, уряди, міжнародні організації, НУО та бізнес-структури. Повинна надаватися підтримка для ЧСЧ, що не суперечить особливостям культури, від широкого спектру людей, які мають стосунок до цієї групи.